Незадовго до повномасштабного вторгнення ворога на територію України ми говорили про хлібопекарську галузь як про таку, що пережила чимало змін в плані асортименту, упаковки, обладнання та іншого. Але війна принесла нові виклики й труднощі, подолання яких потребує конструктивної комунікації та злагодженої роботи всіх ланок індустрії. Про актуальні проблеми хлібопекарського виробництва та можливі шляхи їх вирішення ми поговорили з президентом Всеукраїнської асоціації пекарів (ВАП) Юрієм Дученко
Як за останній рік змінився хлібопекарський ринок і які тенденції зараз спостерігаються в галузі?
Юрій Дученко: У 2023 р. хлібопекарська галузь краще адаптувалася до роботи в умовах воєнного стану. Фактично нам вдалося зберегти свій потенціал. Хоча відзначу, що ми втратили 20% потужностей, які були зруйновані чи опинилися на територіях де неможливе відновлення діяльності через відсутність електроенергії, кадрів і безпечних умов для організації роботи.
Ті ж підприємства-члени ВАП, які продовжують працювати, показали стабільність роботи і за 2023 р. приріст по тоннажу склав 10%, порівняно з 2022 р. Тобто, можемо говорити, що попит на хлібобулочні вироби (ХБВ) зріс. Ціна на продукцію не значно збільшилася – всього на 7%. Тобто, підприємства отримали у фінансовому плані стабільні показники. Але в цей же період зростали майже усі складові собівартості: борошно, енергоносії, пакування, логістика, заробітна плата.
Таким чином, дефіцит обігових коштів і відсутність доступних фінансових ресурсів не дозволяють говорити, що хлібопекарська галузь перебуває в дуже комфортних умовах. Попри темпи росту в тоннажі та трохи збільшену вартість на наш продукт, хлібопекарі сьогодні фактично виживають.
Великою проблемою для нас залишаються підприємства, які працюють за «сірими» схемами», тож конкурувати з ними за ціною ми не можемо. Ми сумлінно сплачуємо усі податки, а по факту стикаємося із проблемою блокування податкових накладних.
У галузі сьогодні неймовірний дефіцит людських ресурсів. Розумію, що хтось має боронити країну, але комусь треба й працювати. Підприємства сьогодні недоукомплектовані й залучити людей дуже важко. Частково це можна зробити шляхом збільшення зарплатні. Минулого року ми пішли на безпрецедентний крок і збільшили на 25% рівень заробітної плати загалом по галузі. Але, нажаль, ця цифра не дотягує до середнього показника по промисловості. Окрім того, у нашій галузі важко працювати, бо це і фізична праця, і нічні зміни, і невисокий рівень автоматизації.
Ще одне питання, яке нас дуже бентежить, – це сировина. Пшениця 2 класу на сьогодні в дефіциті, пропозицій на ринку обмаль і з кожним місяцем ціна на неї поступово зростає. Якщо порівнювати листопад-грудень 2023 р. і ситуацію на сьогодні, то закупівельні ціни на пшеницю 2 класу вже збільшилися на 10-20%. Все йде до того, що ціна на хліб буде зростати.
Чи є проблеми із постачанням якісного борошна?
Ю.Д.: Для роботи нам необхідне борошно з певними показниками, із якого можна зробити якісний хліб. Для якісного борошна потрібно більше зерна саме 2 класу. А борошномели сьогодні зіткнулися з проблемою дефіциту зерна для формування помольної партії.
Хоча й звітують про рекордні кількісні показники врожаю, але якісного зерна, особливо 2 класу, зібрано в 2023 р. менше. На це вплинули й погодні умови, і кількість внесених добрив та ін.
Окрім того, зерно активно експортується. Асоціація зверталася до владних структур із проханням максимально забезпечити внутрішній ринок якісним зерном, але не отримали підтримки. Нажаль, це лягає на плечі борошномелів і пекарів. Щоб закупити необхідну партію якісного зерна, їм потрібен доступ до фінансування та можливості для зберігання викупленого зерна. Але й аграрії, розуміючи кон’юнктуру ринку і враховуючи роботу зернового коридору, чекають більш сприятливих для себе умов, коли ціна піде вгору, а вона обов’язково зросте.
Розуміючи, що фізичний дефіцит зерна 2 класу треба буде чимось покривати, борошномели готові своїми потужностями покращувати якісні показники, але для цього доведеться збільшувати дозування клейковини та інших інгредієнтів, щоб досягти необхідних хлібопекарних показників. Своєю чергою це вплине на вартість борошна: якщо сьогодні його вартість складає 10 тис. грн за тонну, то при збільшенні ціни на зерно 2 класу та використанні додаткових інгредієнтів для досягнення необхідних показників ми можемо отримати вартість борошна на 20-30% більшу. А борошно у структурі собівартості ХБВ складає 40%, тому його здорожчання дасть підстави для підвищення цін на хліб. Тож у кінцевому рахунку за все заплатить покупець.
Але ж ми розуміємо, що купівельна спроможність зараз падає і люди шукають де дешевше, або менше купують. Це може позначитися на обсягах або структурі виробництва. Тобто, люди обиратимуть дешевший хліб, який для виробників має невелику рентабельність. Ми більше заробляємо на булочних і кондитерських виробах, здобі.
Чи підтримують владні структури сьогодні хлібопекарську галузь?
Ю.Д.: Не тільки хлібопекарська індустрія, а й інші сектори також, отримують підтримку від владних структур, які власне зацікавлені в тому, щоб українська економіка працювала. Підприємствам ВАП допомогли отримати генератори за програмами підтримки галузі.
У цілому влада підтримує хлібопекарів, але наскільки об’єм цієї підтримки є достатнім, це вже інше питання. За участю Міністерства аграрної промисловості і продовольства, Мінекономіки проводяться наради з торговими мережами, вирішуються логістичні питання, розробляються і реалізуються програми фінансування галузі, бронювання, отримання статусу критичної інфраструктури і т.п. До прикладу, ВАП зверталася до владних структур із проханням додати хлібобулочні та борошняні кондитерські вироби до переліку швидкопсувних продуктів, які мають першочерговий пріоритет при перетині державного кордону. То саме Мінагрополітики допомагало вирішити це питання.
До війни деякі хлібопекарські компанії мали у своїх продажах експортну складову. Зараз галузі вдається продавати щось за кордон чи всі сили кинуті на забезпечення внутрішнього ринку?
Ю.Д.: Не можна сказати, що за минулий рік експорт української хлібопекарської продукції значно збільшився чи зменшився. Загалом його обсяги тримаються на рівні попередніх періодів. Асортимент, який і раніше користувалася попитом за кордоном, продається і зараз. Мова йде про продукти тривалого зберігання, зокрема, сухарі, сушки, кондитерські вироби, заморожену продукцію. Наприклад, у січні цього року було відвантажено заморожені пасхальні вироби українського виробництва до Канади.
Наскільки гнучкою є зараз система постачання до армії?
Ю.Д.: Важко відповісти, бо на сьогодні ще тільки прописується цей механізм.
Але після низки корупційних скандалів повернулися до питання максимально прозорого забезпечення кінцевого споживача від виробника, щоб зменшити прошарок компаній, які купують, складують, перевозять, тобто виконують посередницькі функції. Тому постає ще одне запитання: наскільки виробники готові покривати максимально територію всієї країни? Адже хлібопекарський бізнес в основному є локальним, тому не кожне підприємство може забезпечити логістику, яка дозволятиме покрити плече в 500 км. Якщо компанії мають необхідні потужності, транспорт, логістичну інфраструктуру, то з ними ведуться перемови, проводяться тендери й укладаються угоди. Варто ще враховувати, що деякі військовослужбовці однієї й тієї ж військової частини фізично можуть дислокуватися на сході країни, де ведуться бої, а інші – перебувати у ротації на заході. То постачальник із Києва має привезти продукцію і під Авдіївку, і у Львів, наприклад.
Тож сказати, що логістика покращилася, не можна, але ми сподіваємося, що механізм забезпечення ЗСУ продуктами харчування стане більш прозорим.
Якими будуть пріоритети ВАП за теперішніх політичних і економічних умов у державі?
Ю.Д.: Пріоритети асоціації в цілому залишаються незмінними. Ми працюватимемо над тим, щоб підтримувати галузь інформаційно, а також лобіювати інтереси виробників ХБВ, зокрема, й у доступі до фінансування та пошуку міжнародних партнерів. Багато наших підприємств, наприклад, отримали кредитування для поповнення обігових коштів і змогли вчасно розраховуватися за поставлені матеріали, сировину, виплачувати заробітну плату й податки, тим самим підтримувати свою життєдіяльність і забезпечувати продовольчу безпеку країни. Підприємства навіть сьогодні впроваджують новий асортимент, елементи автоматизації, системи для охолодження і пакування продукції, компоненти для покращення систем безпечності готової продукції, пакування, в тому числі й екологічного. Відзначу, що хлібопекарі зацікавлені в тому, щоб використовувати пакування з найменшим шкідливим впливом на довкілля.
Попри всі труднощі, ми налаштовані оптимістично, адже розуміємо, що ми вистояли і маємо годувати країну.
Лілія Кравченко, Геннадій Кокін
