Голова Спілки «Борошномели України» Родіон Рибчинський поділився з виданням «Світ Продуктів» ключовими викликами, з якими стикається український бізнес у воєнний час, і своїм баченням майбутнього галузі в 2025 році.
На конференції «Хлібопекарський бізнес 2024», що відбулася 8 лютого минулого року, Ви описали перспективи українських борошномелів так: «У 2024 р. борошномели спостерігатимуть підвищення вартості основних виробничих ресурсів і зниження купівельної спроможності населення, а також подальше зростання конкуренції як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках. У найближчій перспективі очікується також злиття чи поглинання підприємств, чисельність яких скоротиться. Триватиме активна модернізація. А також перехід на більш екологічні, чисті технології та пошук нових джерел доданої вартості. Імовірний прихід на ринок іноземних інвесторів». Чи справдилися Ваші тодішні прогнози?
Р. Р.: Майже всі. Вартість сировини у нас, порівняно з 2023 р., фактично вдвоє виросла. Ціна електроенергії в чотири рази збільшилася для промислових споживачів. Купівельна спроможність нашого населення, звісно ж, не збільшилася.
Конкуренція дуже суттєво виросла, бо зменшилася кількість населення в країні. Це призводить до дуже великої активності окремих виробників, особливо тих, які відкрилися в останні два роки, коли були і грантові програми, і гроші від держави на розвиток переробки. Багато виробників сільгосппродукції запустили власні переробні потужності й це також вплинуло на місткість ринку.
Цікавість до української продукції за кордоном зменшилася. Тим паче, як ви памятаєте, минулого року дуже суттєві були перепони на західних кордонах. Тому обсяг експорту нашої продукції за кордон впав у два рази.
Підприємства йдуть на активну модернізацію саме через те, що зараз, з одного боку, є грантові гроші, а з іншого, вони розуміють, аби бути спроможним щось продавати завтра, то сьогодні потрібно вкладати гроші у виробництво. Усі підприємства-лідери галузі ведуть модернізацію, як техпереоснащення окремих процесів, так і лабораторного оснащення, адже при експорті до Європи вимагаються більш ретельні якісні показники, які раніше у нас не використовували.
Що стосується екологічно чистих джерел, тут трішки складніше, бо мова йде скоріше про альтернативні види забезпечення енергетикою. Ми пам’ятаємо, як ми готувалися до осінньо-зимового періоду (хтось встановлював дизель чи газові генератори, хтось сонячні панелі, установки для спалювання різних видів палива та інше). Тому так, підприємства подбали про додаткові альтернативні джерела електроенергії.
Стосовно злиття: зараз прямого злиття компаній ми не спостерігаємо, але те, що на сьогодні вже до десятка підприємств виставлені на продаж, свідчить, що конкурентне середовище загострилось максимально. Тому менш активні підприємства, в яких менше обігових коштів, виставляються на продаж.
Приходу на ринок іноземних інвесторів у нашому сегменті ми також поки не бачимо. Та я переконаний, що рано чи пізно це станеться. Європейський бізнес чекає закінчення війни, щоб прийти в Україну, купити підприємства і закріпитися тут. Це логічно і це нормально, через це пройшли всі країни нової Європи, які долучалися до Європейського Союзу.
Яка кількість операторів на сьогодні працює на ринку борошна?
Р. Р.: Це понад сотня виробників, якщо говорити про професійні підприємства. При цьому топ-30 операторів дають 80% загальної кількості борошна, яке виробляється в Україні. Із цих 30 лише 5 чи 6 не входять до Спілки «Борошномели України», бо це державні підприємства.
Що можете сказати про ключових виробників?
Р. Р.: Ключових виробників можна виділити в дві категорії. З одного боку, це підприємства, що мають власні потужності з виробництва хліба та хлібобулочних виробів. Ця група найбільша. Інша категорія – це компанії, які мають свої обсяги зерна-сировини. Підприємства цих двох типів найбільш успішні.
Є також категорія підприємств, які не просто працюють на ринку, вони ще й трейдингом зерна займаються. У них є свої елеватори, вони накопичують зерно, частину використовують для переробки, а частину експортують.
Чи можна зараз говорити про якість борошна з нового урожаю: чи змінилася вона і які фактори на це вплинули?
Р. Р.: На сьогодні майже всі підприємства використовують коректори борошна різних виробників (на ринку їх більш ніж достатньо). Тому я би скоріше говорив про те, що не всі компанії спроможні закуповувати високоякісні корегуючі суміші.
Так, ми маємо дефіцит пропозиції пшениці 2-го класу. Але ця проблема не сьогоднішня, і навіть не вчорашня. І вона не буде вирішена найближчими роками. Це факт, з яким слід змиритися та шукати шляхи вирішення не за допомогою обмежень экспорту чи змушуючи продавати зерно переробникам, а, скажімо так, технологічним способом.
Чи зазнав змін експортний напрямок борошна?
Р. Р.: Як він був орієнтований на європейський ринок на початку повномасштабного вторгнення, так воно і є зараз. На сьогодні 45% експорту йде до країн ЄС, а ще 25% – в інші країни Європи, включаючи Молдову, Балкани тощо. І лише 20% експортується в інші країни, наприклад, країни Перської затоки, Палестину, Ізраїль та деякі інші.
А от обсяг и експорту в минулому році, порівняно з 2023 р., зменшилися.
У нас немає можливості відвантажувати продукцію сьогодні контейнерами в ті країни, де ми раніше працювали, до прикладу, в Сомалі, бо контейнеровози не йдуть по Червоному морю через хуситів.
До того ж, ціна контейнерів на сьогодні дуже висока.
Які головні виклики на ринку борошна?
Р. Р.: На першому місці – це бронювання співробітників. Ми постійно знаходимося в діалозі з Мінекономіки та МінАПК стосовно цього питання, але не завжди він є ефективним. Щоб мати можливість забронювати 50% персоналу, підприємство повинно мати статус «критичного». Не всі підприємства підпадають під цей статус за цілим рядом аспектів, наприклад, за рівнем заробітної плати. Тож кадри на сьогодні – це проблема номер один.
Щодо якості зерна, то я вже говорив, що з цією проблемою можна боротися технологічними методами.
Що стосується енергозабезпечення, то вже більшість підприємств має якісь альтернативні види палива чи накопичення енергії.
Ще одне завдання, яке стоїть перед нами, – це експорт-промоушн української продукції на зовнішніх ринках. Минулого року ми працювали на виставці SIAL, організовували B2B зустріч в м. Скоп’є з покупцями з Македонії, Албанії, Косово. Цього року в нас заплановані виїзди наших підприємств разом із їхньою продукцією на виставки до Німеччини та Великобританії.
Також проводяться навчання наших спеціалістів. У 2024 р. ми були в США в інноваційному центрі екструзивних технологій компанії Bühler в Міннеаполісі. Восени минулого року 12 керівників підприємств, що входять до склад у Спілки «Борошномели України», пройшли тижневий спеціальний курс для SEO від Bühler в м. Уцвіль (Швейцарія). Зараз у рамках програми «Агрокебети PRO» частина наших співробітників проходить навчання з курсу «Технології зберігання і переробки зерна».
Чи можливо зараз проаналізувати, що чекає на борошномелів у 2025 р.?
Р. Р.: Багато в чому це залежатиме від політики нового Президента США. На нього покладаються дуже великі надії. Ми перш за все сподіваємося на його сприяння в припиненні активної фази військових дій. Окрім того, якщо будуть введені обіцяні ним мита на товари з Європи, а, можливо, і з цілого ряду інших країн, то це суттєво може змінити пропозицію сировини на ринках, де ми зараз торгуємо, на ринках зерна і на ринках готової продукції.
До того ж зараз можлива зміна Європейського зеленого курсу, що значним чином посприяє нам. На сьогодні ми бачимо одним із потенційних викликів те, що європейський промисловий споживач буде не просто закуповувати українську сировину й нашу продукцію, а дуже ретельно придивлятиметься до кількості викидів CO2 при виробництві цієї продукції. Якщо «зелена» політика зміниться, то, зрозуміло, що й цілий ряд новацій з боку європейців також з’являться.
Тому об’єктивно зараз дуже складно щось прогнозувати. Ми не знаємо, що буде з галуззю, не знаємо, що чекає на нас і в загальнополітичному аспекті, і в економічному.
Єдине, в чому ми впевнені на 100%, – кожного дня кожен українець хоче прийти в магазин і купити свіжий хліб. А щоб свіжий хліб був у споживача на столі, хтось за кілька днів чи тижнів до цього повинен змолоти трішки зерна на борошно, а до цього як мінімум за півроку хтось повинен це зерно посіяти, виростити та зібрати. Отож сіяти, збирати, молоти й випікати ми точно будемо в 2025 р.
Лілія Кравченко
