Із зупинкою виробництва найбільшого в Європі заводу з виробництва солі «Артемсіль» в Україні виник ажіотаж і дефіцит цього товару. Дрогобицька солеварня, яка залишилась фактично єдиним в Україні виробником солі, працює на повну потужність, про це повідомляє ZAXID.NET.
Найближчим часом завод планує збільшити виробництво на 20 т, проте це не зможе задовільнити попит навіть Львівської області.
Заступник директора Дрогобицької солеварні Ігор Нащочич повідомив ZAXID.NET, що минулого тижня на заводі поставили додаткову панву (ванну для виварювання солі), її зараз випробовують, це має збільшити обсяги виробництва солі. Якщо раніше підприємство місячно виробляло 31-32 т, то тепер очікує отримувати до 53-55 т.
Це максимально, що наразі може випускати солеварня, хоча запит на її продукцію є значно більший. Для збільшення кількості виробництва солі завод потрібно модернізувати на всіх етапах. Оскільки солеварня є державним підприємством, тому фінансувати її модернізацію має держава.
Нема потужностей …
«В нас нема таких потужностей. Можемо взяти 50 кубів соленої ропи на день, не більше. Щоб збільшити виробництво, треба проводити газ, ставити великі ванни 10х12 м, сушильний барабан, транспортери. Це дуже великі кошти», – каже в.о. директора солеварні.
Спосіб виробництва солі у Дрогобичі відрізняється від традиційного видобутку, як це було у Соледарі. Тут з надр викачують соляну ропу, далі її виварюють на дровах у спеціальних ваннах – панвах. Цей виробничий процес складніший і дорожчий. Тому і вартість дрогобицької солі майже вдвічі перевищувала ціну товару «Артемсолі».
Проте від початку війни попит на продукцію Дрогобицької солеварні значно перевищує промислові потужності заводу. Зараз її закупляють великі торгівельні мережі Львівщини – «Арсен», «Рукавичка» і «Сільпо». Заступник директора зазначає: все, що зробили, – відразу на наступний день віддали. Весь товар розподілений наперед.
«Наприклад, «Львівхолод» має 190 магазинів. Навіть якщо дати на всі магазини лише по дві упаковки, то майже 400 упаковок. Це майже 7 т. А вони готові взяти 20 т. «Сільпо» має 360 магазинів. Просять по 3-4 фури. Але ми не маємо таких об’ємів», – пояснює Ігор Нащочич.
Софія Канцедал, яка допомагала заводу з промоцією, наголошує на тому, що раніше Дрогобицька солеварня позиціонувала себе як виробник крафтового товару. До війни її купляли ресторани з Києва, Харкова, Львова. Замовляли ресторани, які розумілися на тому, якою має бути сіль. Казали, що вона ідентична, а може й краща, ніж імпортна мальдон, що втричі дорожча.
